Якщо ви чули словосполучення “Інтернет речей”, то майже 100-відсотково у поєднанні з “розумним домом” і, ймовірно, з ілюстрацією про холодильник, що веде облік продуктів і дозамовляє молока у міру необхідності. Також, впевнена, вас не оминула інформація про машини Tesla Motors, керовані без участі людини, на основі даних з чималої кількості датчиків. Але речами в інтернеті речей може бути практично будь що, далеко не тільки побутові прилади й автомобілі.

Західні оптимісти й піонери інтернету речей прогнозують, що до 2020 року кількість пристроїв, об’єднаних в мережі, сягне 26 мільярдів. Датчики із підключенням до інтернету матимуть не тільки звичні гаджети, як-от смартфони, планшети, комп’ютери, а й вся побутова техніка, транспорт (й автомобілі, й автобуси, і велосипеди), місця для паркування, зупинки публічного транспорту, побутові речі типу зубних щіток, чашок, одягу тощо. Тобто зі свого смартфону ми зможемо (дещо вже можемо) перевірити, чи замкнули квартиру, відрегулювати температуру в кімнаті перед нашим приходом, відстежувати трамвай на шляху до зупинки, контролювати прийом ліків батьками, зімітувати присутність людини вдома, увімкнувши світло на кухні тощо.

Багато кому подібне здається футуристичним романом. Гляньмо на декілька вже наявних кейсів — і зрозуміємо, що майбутнє вже поряд.

SoBi-1Проект SoBi (Social Bicycles) – на перший погляд, звичайна контора з аренди велосипедів із можливістю взяти і здати велосипед у різних точках міста. (Звична для Європи й Америки, там подібні сервіси давно набули популярності, сподіваємося на розвиток галузі й у містах України та Росії найближчим часом.) З другого погляду видно, що в компанії немає станцій прокату, натомість кожен велосипед є такою станцією. Він оснащений дисплеєм, панеллю введення даних і GPS-датчиком. Таким чином, взяти й залишити велосипед можна будь-де в місті. У мобільному додатку чи на сайті ми бачимо найближчого до нас вільного “коня” й резервуємо його, після чого вводимо на велосипеді персональний код (можна не резервувати через інтернет, а “оформити” на себе на місці) – і їдемо.

SoBi-2

Не-велосипедистів у душІ сервіс зацікавив, мабуть, мало. Проте інтегрованість подібного у міський простір – ключ до багатьох змін. Такі велосипеди із датчиками – джерело інформації, наприклад, про погоду (не прогноз і ймовірність, а дійсність у певний момент часу у визначеному місці з відображенням на карті в режимі реального часу). Автомобілістам збільшення кількості оснащених велосипедів теж на руку (і не тільки тому, що машин у місті стає менше, ми не займаємось пропагандою здорового способу життя і зменшення викидів вуглецю, хоча й обома руками за): датчики в авто + на велосипеді = менше ДТП й небезпечних ситуацій на дорозі.

Речами в інтернеті може бути й повсякденний одяг. Під брендом Ralph Lauren уже можна купити футболку PoloTech, яка у співпраці з iPhone та Apple Watch вимірює тиск, пульс, ритм і глибину дихання носія, обчислює витрачені калорії тощо.

Polo

У тканину вплетені срібні нитки, вони зчитують та передають біометричні дані. На футболку кріпиться спеціальний блок, оснащений Bluetooth-передавачем, на iPhone встановлюється програма PoloTech App. На виході ми одержуємо зріз даних про функціонування організму протягом дня або у період тренування і рекомендації на цьому ґрунті щодо рекомендаваного (чи нерекомендованого) фізичного навантаження.

Polo-3

Така футболка дуже пасує до раніше випущених на масовий ринок кросівок Nike із датчиками тиску, які допомагають покращувати результати баскетболістам, тенісистам, бігнам, футболістам.

Щоб не складалося враження, що інтернет речей несерйозна забавка, розглянемо геть інше поле його застосування – сільське господарство. John Deere Field Connect – комплекс для нагляду й догляду за угіддями.

Field Connect-1

Датчики, встановлювані на полях, збирають інформацію про температуру повітря й ґрунту, рівень сонячної радіації, кількість опадів, вологість, напрямок та силу вітру тощо. Маючи сукупність подібної інформації, можна планувати поливання, вираховувати кількість та склад потрібних добрив, оцінити готовність поля до висаджування тієї чи іншої рослини.

Масив таких даних за декілька років із відомостями про кінцевий врожай дає змогу поркращувати показники виробництва й економити на непотрібних операціях. Наприклад, дослідження показали, що 80% фермерів (мова про США) надлишково поливають угіддя, витрачаючи зайву воду (а це величезна кількість у такому масштабі) і зашкоджуючи ґрунтам і врожаю.

Field Connect-2

Працювати з даними можна у веб- чи мобільному додатку зі зручним інтерфейсом, де вся інформація представлена наочно. Зрозуміло, що з цією системою фермер має можливість слідкувати за станом полів з будь-якої точки. Також значно полегшується планування обробки врожаю, скажімо, для того щоб одержати томати найвищої якості (а значить і ціни, за якою їх передадуть на ринок), під кінець дозрівання потрібно знизити вологість.

Звичайно, поки такий товар є одиничним, вартість є високою (згадувана футболка нині коштує $295), але прослідковується тенденція до поширення інтернету в усі довколишні речі, а відтак знизиться й вартість технології. Крім того, інтернет речей допоможе економити в багатьох сферах (як у прикладі з вищенаведеним фермерським комплексом), на сьогодні лиш треба вирішити питання витрат на живлення датчиків, які є необхідною умовою його функціонування, а також завоювати довіру потенційних користувачів, багато з яких поки боїться віддавати “в хмару” велику кількість даних про себе. Про це обіцяємо повести мову в окремих матеріалах.